Діяльність з агрегації на ринку електроенергії України — тобто об'єднання гнучкості кількох об'єктів (батарей, СЕС, когенерації, керованого споживання) в одну групу для спільної торгівлі на ринку — є ліцензованим видом господарської діяльності. Правила, за якими компанія може отримати таку ліцензію, встановлені постановою НКРЕКП №1909 від 18.10.2023, яка затвердила Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з агрегації на ринку електричної енергії.

Правова основа: стаття 30-2 Закону №3220-IX

Саме поняття агрегації як окремого виду діяльності на ринку електроенергії з'явилося в українському законодавстві завдяки статті 30-2 Закону України «Про ринок електроенергії», яку додав Закон №3220-IX від 27.07.2023. До ухвалення цієї норми агрегація як самостійна, окремо ліцензована функція на ринку електроенергії України юридично не існувала — учасники, які хотіли торгувати гнучкістю сторонніх об'єктів, не мали для цього чіткої правової форми.

Постанова №1909 з'явилася через три місяці після ухвалення закону саме для того, щоб деталізувати вимоги до суб'єктів господарювання, які хочуть здійснювати цю діяльність: які документи подавати до НКРЕКП, яким кваліфікаційним і технічним вимогам відповідати, і на яких умовах ліцензія може бути видана, призупинена чи анульована.

Що передбачають ліцензійні умови

Ліцензійні умови, затверджені постановою №1909, встановлюють, серед іншого:

  • Порядок подання заяви на отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з агрегації та перелік документів, що додаються до заяви.
  • Кваліфікаційні, організаційні та технічні вимоги до ліцензіата — зокрема щодо наявності технічних засобів для формування погодинних графіків, обміну даними з операторами ринку та системи, а також ведення обліку розрахунків з учасниками агрегованих груп.
  • Права та обов'язки агрегатора у відносинах з учасниками агрегованої групи, оператором системи та іншими суб'єктами ринку.
  • Підстави для призупинення, анулювання чи переоформлення ліцензії.
  • Порядок здійснення державного контролю НКРЕКП за дотриманням ліцензіатом установлених умов.

Постанова, як і сама стаття 30-2 закону, закріплює принципове розмежування ролей: незалежний агрегатор не має права постачати електроенергію споживачам, які входять до складу його агрегованої групи. Це зроблено для того, щоб уникнути конфлікту інтересів між функцією продажу електроенергії споживачу і функцією розпорядження гнучкістю цього самого споживача на ринку.

Постачальник теж може агрегувати — без окремої ліцензії

Важливий нюанс, який часто губиться при читанні норм окремо одна від одної: обмеження і ліцензійна вимога стосуються насамперед незалежної агрегації — тобто ситуації, коли компанія без ліцензії постачальника хоче торгувати гнучкістю об'єктів, що є клієнтами інших постачальників. Постачальник електроенергії, який діє в межах власної ліцензії на постачання, може виконувати функції, аналогічні агрегації, для власних клієнтів без отримання окремої ліцензії з агрегації — оскільки в цьому випадку немає конфлікту інтересів, який покликана усунути норма про розмежування постачання і незалежної агрегації. Детальніше про співвідношення цих ролей — у статті агрегатор, постачальник і трейдер: у чому різниця.

Право учасника вийти з групи за 21 день

Одна з найважливіших гарантій для учасника агрегованої групи, закріплена на рівні закону, а не лише договору, — право вийти з групи, повідомивши агрегатора не пізніше ніж за 21 календарний день до бажаної дати виходу. Це означає, що жоден договір з агрегатором не може встановлювати довший строк попередження чи додаткові умови, які фактично унеможливлюють вихід у межах цього терміну. Ця норма існує саме для того, щоб учасник групи не опинявся у становищі, коли він фактично «прив'язаний» до одного агрегатора без реальної можливості змінити партнера чи повернутися до самостійної торгівлі.

Як перевірити ліцензію агрегатора

Реєстр суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії НКРЕКП, включно з ліцензіями на агрегацію, є публічним і розміщений на офіційному сайті регулятора (nerc.gov.ua). Перед підписанням договору з будь-яким агрегатором варто самостійно перевірити в реєстрі, чи видана компанії чинна ліцензія саме на діяльність з агрегації, а не лише, наприклад, на постачання чи виробництво електроенергії. Якщо компанія позиціонує себе як незалежний агрегатор, але в реєстрі така ліцензія відсутня, це привід поставити додаткові запитання про правову форму співпраці, яку вона пропонує.

Практичний висновок

Постанова №1909 перетворила загальну норму статті 30-2 закону на конкретний, перевірюваний набір вимог: щоб законно здійснювати незалежну агрегацію в Україні, компанія повинна отримати відповідну ліцензію НКРЕКП і дотримуватися встановлених нею умов — включно з обмеженням на постачання власній агрегованій групі та правом учасників вийти з групи за 21 день. Компанії, що працюють з формуванням агрегованих груп на цьому ринку — серед них і Скат Енерджі, — на практиці враховують ці норми при підготовці договорів з учасниками групи. Власнику батареї, СЕС чи керованого споживання, який обирає партнера для монетизації гнучкості свого об'єкта, варто розглядати наявність чи відсутність ліцензії на агрегацію як один із базових критеріїв перевірки контрагента — поряд з умовами конкретного договору, про які йдеться в статті договір з агрегатором: істотні умови.

Чому це не формальність, а практичне питання

На перший погляд, ліцензійні умови — це насамперед адміністративний обов'язок агрегатора перед регулятором, який мало стосується власника конкретної батареї чи СЕС. Насправді ж вимоги постанови №1909 напряму впливають на те, наскільки надійно і прозоро побудована взаємодія всередині агрегованої групи. Наприклад, вимога мати технічні засоби для формування погодинних графіків і обміну даними з оператором системи означає, що ліцензований агрегатор зобов'язаний підтримувати певний рівень інфраструктури прогнозування й диспетчеризації — саме те, що визначає точність планування режиму роботи вашого обладнання і, зрештою, розмір небалансів, за які доводиться платити.

Так само вимога вести облік розрахунків з учасниками групи означає, що агрегатор має показувати учаснику, як саме розподілено дохід від торгів між усіма об'єктами групи — а не лише повідомляти підсумкову суму без деталізації. Якщо контрагент ухиляється від надання такої звітності, посилаючись на комерційну таємницю, це варто розцінювати як тривожний сигнал, оскільки базовий рівень прозорості розрахунків — це саме те, що ліцензійні умови покликані гарантувати.

Контроль з боку регулятора і наслідки порушень

Постанова №1909 передбачає, що НКРЕКП здійснює державний контроль за дотриманням ліцензіатом установлених умов і має право застосовувати передбачені законодавством заходи реагування у разі порушень — аж до анулювання ліцензії. Для учасника агрегованої групи це означає додатковий рівень захисту: агрегатор, який системно порушує ліцензійні умови, ризикує втратити право здійснювати цю діяльність узагалі, а не лише отримати попередження. Водночас це не звільняє учасника від власної обачності при виборі партнера — контроль регулятора діє постфактум, тоді як перевірка ліцензії та умов договору перед підписанням дозволяє уникнути проблем заздалегідь.