Віртуальна електростанція (VPP, virtual power plant) — це об'єднання розподілених енергетичних активів: батарей, генерації та керованого споживання — в єдину систему, яка керується як один ресурс і виступає на енергоринку так, ніби це одна велика електростанція. Термін описує не фізичний об'єкт в одному місці, а програмно-технологічний принцип управління розпорошеними активами.
Ідея VPP поширена у світовій енергетиці вже понад десятиліття, і в різних країнах вона реалізована через різні технічні стандарти та юридичні механізми. Україна не є винятком — тут цей принцип має власну правову форму.
Як працює віртуальна електростанція
Технічно VPP об'єднує програмно розосереджені об'єкти — сонячні електростанції, промислові батареї, когенерацію, керовані навантаження — під єдиним диспетчерським центром. Цей центр отримує дані про стан кожного активу, прогнозує ціни та обсяги на енергоринку, і в реальному часі приймає рішення: коли заряджати чи розряджати батарею, коли підключати генерацію, коли обмежувати споживання. Ключова цінність VPP — здатність надавати гнучкість у масштабі, недоступному жодному окремому об'єкту, і завдяки цьому брати участь у ринках, куди малий гравець самостійно вийти не може.
Чи є VPP в Україні: юридична форма агрегації
В українському законодавстві прямого терміна «VPP» немає, але сам принцип — об'єднання розподілених активів для спільної роботи на ринку — закріплений як діяльність з агрегації електроенергії. Це офіційно врегульовано статтею 30-2 Закону України «Про ринок електричної енергії», яку ввів закон №3220-IX від 27.07.2023 року. Саме агрегована група — юридичний і технічний аналог того, що у світовій практиці називають VPP: об'єднання батарей, сонячної генерації, когенерації та керованого споживання під управлінням одного агрегатора, яке разом виходить на ринок на добу наперед (РДН), внутрішньодобовий ринок (ВДР), балансуючий ринок та ринок допоміжних послуг.
Роль незалежного агрегатора
Важливий нюанс українського регулювання: незалежний агрегатор не має права постачати електроенергію споживачам своєї групи — це окрема, відмежована функція постачальника. Агрегатор монетизує гнучкість активів на ринках, а не продає їм електроенергію. Учасник агрегованої групи також має право вийти з неї, повідомивши про це не пізніше ніж за 21 календарний день — це гарантія того, що об'єднання в «віртуальну електростанцію» не обмежує власника активу назавжди.
Ліцензування діяльності з агрегації
Діяльність з агрегації на ринку електроенергії підлягає ліцензуванню. Ліцензійні умови затверджені постановою НКРЕКП №1909 від 18.10.2023 (НКРЕКП). Про перші публічно повідомлені ліцензії — компанії ТОВ «ГС-Трейдинг» (постанова №581 від 27.03.2024, Interfax Ukraine) та ТОВ «Несс Смарт Пауер» групи Kness (10.12.2024, reform.energy) — повідомлялося у профільних медіа.
Масштаб ринку розподілених активів в Україні
Ринок розподілених активів, здатних формувати агреговані групи, активно росте: за оцінками, станом на середину 2026 року в Україні встановлено понад 600 МВт промислових систем накопичення енергії, а близько 1,4 ГВт отримали технічні умови на приєднання (Forbes Ukraine). Це база, з якої формуються майбутні агреговані групи — фактично, розподілена інфраструктура для VPP в українському розумінні цього терміна.
Чому це вигідно власнику активу
Приєднання до агрегованої групи дозволяє власнику окремої батареї, СЕС чи керованого навантаження отримати доступ до ринків, які самостійно недоступні через технічні чи регуляторні бар'єри — зокрема, до балансуючого ринку та ринку допоміжних послуг. Детальніше про можливий дохід — у статті скільки заробляє промислова батарея.
Висновок
VPP — це загальносвітовий термін для принципу об'єднання розподілених енергоактивів в єдину керовану систему. В Україні цей принцип реалізований через юридичну та технічну форму агрегованої групи, регламентовану статтею 30-2 профільного закону. Дізнатися більше про умови приєднання до агрегованої групи Скат Енерджі можна через форму заявки або на сторінці як приєднатись.